ПОРТФОЛІО ВЧИТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ: Відкриті заходи

Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №13

Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області.

Нестор Літописець

Написання книг у Київський Русі

«Той хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами»

Н. Літописець

Позакласний захід підготувала

Вчителька української мови та літератури

Пугач Тамара Вікторівна

Вступне слово вчителя

Книга в житті людини

Хто з вас не любить книжок? Мабуть, нема такої пюдини. Сьогодні важко уявити собі людину — робітника, інтелігента, бізнесмена — без особистої бібліотеки, без книжок, журналів, газет. У народі кажуть: «Хто багато читає, той багато і знає».

Книги розповідають чудову казку, цікаву повість, від якоі стає на душі тепло й затишно, з їх сторінок звучать чудові вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, все життя.

Саме з книжок ми дізнаємось, як живуть народи різних країн, як борються вони за свободу; дізнаємось про великі відкриття науки і техніки, про зірки і планети, про рослинний і тваринний світ. 3 давніх-давен учені, письменники, філософи відображали в книжках знання, досвід свого покоління, свої думки і намагалися зберегти це для нащадків.

А давно-давно колись на світі не було книжок, бо люди не вміли ще їх робити. «Сторінками» найперших книжок були камені, сокири, вояцькі щити, стіни печер. Бо ж не було ані паперу, ані пер чи олівців. Пізніше люди додумалися писати на глині, але хіба на сторінках- цеглинках багато напишеш? Справжній папір, схожий на той, що на ньому тепер ми пишемо, люди навчилися робити кілька століть тому, відтоді й почали в усіх країнах писати на папері.

Книга на Русі завжди буда у великій пошані. «Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості, адже в них глибинна, незміряна, пірнаючи в яку, добуваєш дорогі перли», — пише давньоруський літописець. Тому й зрозуміло, чому в Київській Русі існувало чимало книгозбірень при монастирях і церквах, при дворах князів та бояр. Про це переконливо свідчать різні історичні джерела.

Сьогодні ми використовуємо досвід і знання, які залишили для нас у книжках наші пращури.

ЯК НЕ СЛІД ЧИТАТИ ХУДОЖНЮ ЛІТЕРАТУРУ

У житті зустрічається чимало людей, які неправильно читають книжки, не осмислюють їх зміст, не задумуються над прочитаним, не роблять з нього певних висновків. Вони буквально «ковтають» одну книжку за одною. Про таких у народі кажуть: «Поганий читач по книзі очима водить, а душа в нього стороною ходить», «Не на користь книжку читать, коли пише вершки хапать». Інші слідкують лише за сюжетом, не занурюючись у почуття героїв, художні описи. Таке читання приносить мало користі.

Отже, ні комп'ютери, ні телевізори не можуть замінити людині щасливих годин спіпкування з книгою.

Повідомлення учня

« Похвала книгам» (фрагмент із «Повісті минулих літ»)

На Русі любили й цінували книгу. Коли ви погортаєте літописи, рукописи того часу, ви побачите, з якою любов'ю, терпінням і дбайливістю створювалися книги. Кожну книгу писали тоді від руки. Писали повільно, гусячим пером, букви вимальовували красиво, чітко. Таке письмо називалося уставом. Книжник писав не на папері, а на шкірі — пергаменті. Перші букви абзацу він виводив червоною фарбою і золотом, звідси й такий вислів: писати з«червоного рядка» («красной строкой»), тобто з нового абзацу. Книrи прикрашалися малюнками, мініатюрами, від латинського слова «мініум — червона фарба. Але мініатюри були найчастіше багатокольоровими. Дуже витончено оформлені перші відомі у нас пам'ятки писемності: «Остромирове євангеліє» (1056-1057) та «Ізборники Святослава» (1073).

Обговорення опрацьованого матеріалу за питаннями:

Що свідчить про те, що на Русі любили й цінували книжку?
Яке письмо називалося уставом?
У чому особливість технології написання книг?
Поясніть вираз «писати з «червоного рядка».
Які вам відомі перші пам'ятки писемності?
за що ж хвалять книги?

Повідомлення учениці

Нестор Літописець. написання книг у Київській Русі.

Нестор Літописець (бл.1056—бл.1113) — святий, письменник, літописець. Народився 1056 року Києві. Сімнадцятирічним юнаком Нестор прийшов до святої обителі.

3 молодих літ він виявив навички в усіх чернечих чеснотах: у постійному прагненні і дотриманні чистоти тілесної і душевної, в добровільній бідності, глибокому смиренні, безвідмовній покорі, суворому пості.

Маючи перед собою великі праведні діла світил православ'я, він натхненно возвеличував і прославляв Бога «в тілесі своїм і в душі своїй».

Головним його послушенством у монастирі стала книжна справа. «Велика буває користь від учення книжного, — говорив він, — книги наказують і вчать нас шляху до розкаяння, бо від книжних слів набираємося мудрості й стриманості... Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами».

Тернистий і багатотрудний свій шлях до істини Нестор яскраво і повно висвітлив у літописних працях. Він завжди виявляє глибоку смиренність та постійно змиряє себе, самохарактеризуючись «недостойним, грубим, ницим та переповненим численних гріхів». Історія безпомилково виставляє свої оцінки, а особливо — духовна.

Преподобний Нестор належить до найосвіченіших людей Київської Русі кінця ХІ — початку ХІІ століття. Окрім богословських знань, мав виняткові здібності до історії та літератури, досконало володів грецькою мовою.

3 його праць збереглися життєписи святих князів страстотерпців Бориса і Гліба, преподобного Феодосія, перших преподобних Печерських.

Найвизначніший твір Нестора Літописця — «Повість минулих літ», складений на основі раніше написаних літописів, архівних, народних переказів та оповідань з поєднанням сучасних авторові подій.

Повідомлення учня

Перші друковані книги в Україні

(«Буквар» — 1574, «Апостол» — 1574, Біблія — 1581)

Великим стимулом для розвитку національних літератур у Європі було книгодрукування, яке виникло в Німеччині й швидко перейшло до інших країн. Початком друкування вважається 1455 р.,— тоді вийшла перша в Європі велика за обсягом книжка латинською мовою, так звана «42-рядкова Біблія», яка є шедевром друкарського мистецтва.

У другій половині XVI ст. стало розвиватися на Україні друкування книжок, організатором якого був знаменитий російський першодрукар Іван Федоров.

Оселившись у Львові, він випустив у 1574 р. «Апостол» за зразком надрукованого в Москві. Закликаний до Острога, Іван Федоров і там заснував друкарню, з якої вийшла в 1581 р. відома «Острозька Біблія». Видання Федорова були значною допомогою в боротьбі проти полонізації.

У наступні десятиліття в різних регіонах України засновуються приватні, а пізніше й державні друкарні. Упродовж 1574-1648 рр. в Україні вже діяло понад двадцять друкарень. Їхня продукція стала зброєю у боротьбі проти економічного і духовного поневолення українців, підносила їхню національну свідомість. Друкарні й школи стали осередками, у яких гуртувалися діячі науки, мистецтва, освіти.

Антидемократичні уряди завжди боялися правдивого друкованого слова і жорстко розправлялися з авторами.

У жовтні 1720 р. Петро І видав указ, за яким заборонялося друкувати будь-які книги староукраїнською літературною мовою. Відкривати нові друкарні не дозволялося. Видавнича справа в Україні почала занепадати; гальмувався і літературний процес, бо художні твори не було де друкувати.

Повідомлення учня

Київський князь Ярослав Мудрий — великий шанувальник

книжної мудрості (його бібліотека — храм Святої Софії)

Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов'янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, — так і тут. І батько всього цього — Володимир, він землю зорав і розпушив її, тобто просвітив християнством. А син же його Ярослав засіяв книжками слова, а ми тепер пожинаємо, вбираємо серцем книжну науку. Велика ж бо користь від навчання книжного. Книги — мов ріки, які напоюють собою увесь світ, це джерело мудрості, в книгах — бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони — узда для тіла й душі. У книгах — світло мудрості, а про мудрість сказано: люблять мене — люблю, а хто дошукується мене — знайде благодать. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості,то можна знайти велику втіху і користь для своєї душі. Бо той, хто часто читає книги, той веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами.

У центрі нового міста, там, де перед тим було поле, на якому Ярослав розбив печенігів, було збудовано собор Святої Софії.

Бані і вівтарна частина храму прикрашені мозаїкою. Мозаїка — це різнокольорові кубики із каменю і смальти — особливого виду скла. Красу мозаїки не можна передати жодними фотографіями і репродукціями. Їх треба бачити в натурі. Переливання барв, блиск, сяяння золота зачаровує погляд.

Стіни і стовпи Софійського собору розписані фресками: так називався живопис водяними фарбами по вогкій глині.

Тут приймали іноземних послів; тут містилася бібліотека. Звідси, з хорів, пристрасний оратор того часу митрополит Іларіон виголосив своє знамените «Слово про закон і благодать» — врочисте слово на честь відкриття собору Святої Софії.

Ярослав, як уже зазначалося, любив книги. За його велінням створено багато книг, зберігалися вони в церкві святої Софії.

Запитання:

Що було зроблено Ярославом Мудрим для того, щоб розпочати діяльність щодо написання книг?
Чим пояснюється любов Ярослава Мудрого до книги?
У чому полягає користь книжної науки?
Поясніть вираз «Книга - це мудрість».
Який зв'язок читача книг з Богом?
Чому, на ваш погляд, Ярослав Мудрий створив бібліотеку в храмі Святої Софії?

Розв'язування тестових завдань

1. До того, як люди почали писати на папері, їх думки, спостереження, враження фіксувалися на:

а) цеглі; б) воді; в) піску.

2. Книга на Русі завжди була у великій пошані, бо:

а)її брали у велику подорож; б) вона вважалася мудрою; в) читаючи, люди мали тільки гарний настрій.

З. Для того щоб писати книгу, необхідно мати:

а) багато грошей і швидкість писання; б) гарний настрій і здоров'я; в) терпіння і дбайливість.

4. Перші книги писалися від руки, таке письмо називалося:

а) уставом; б) біблійним; в) постановою.

5. Спочатку книги писали на:

а) дерев'яних дощечках; б) шкірі-пергаменті; в) темному папері.

б. Як називався новий абзац під час письма на сторінках книг?

а) «Золотим рядком»; б) «новою думкою»; в) «красной строкой».

7. Книги прикрашалися:

а) малюнками-мініатюрами; б) виробами з дерева; в) різнокольоровим склом.

8. Дуже витончено оформлено перший пам'ятник писемності 1056-1057 рр. під назвою:

а) « Остромирове євангеліє» ; б) «Повість минулих літ»; в) «Апостол».

9. 3а вимогою Ярослава Мудрого скорописці перекладали на слов'янське письмо з мови:

а) візантійської; б) німецької; в) грецької.

10. За обсягом знань, мудрістю книга порівнюється:

а) з рідною мовою; б) повноводною річкою; в) густим лісом.

11. На думку Ярослава Мудрого, ((той, хто часто читає книги, той веде бесіду:

а) з Богом; б) власним майбутнім; в) силами природи.

12. За наказом Ярослава Мудрого у храмі Святої Софії було:

а) організовано картинну галерею; б) створено багату бібліотеку; в) розпочато навчання для всіх бажаючих.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

Групова робота

Група №1

1. Прокоментуйте народне прислів'я: «Дім без книги - день без сонця». Вмотивуйте значення книги в повсякденному житті людини.

2. Чим, на ваш погляд, пояснити те, що Нестора названо Літописцем? У чому він вбачав користь від «учення книжного»? Відповідь обґрунтуйте.

З. Письменник - це:

а) той, хто красиво вміє висловити власну думку;

б) людина, яка має обов'язково дві вищі освіти;

в) особа, для якої літературна діяльність є професією.

Група №2

1. Доведіть, що книга - це скарбниця людських знань. Наведіть переконливі докази на прикладі прочитаних вами художніх творів.

2. Чому Ярослав Мудрий велике значення приділяв написанню книг?

Відповідь обґрунтуйте.

З. «Сторінками» найперших книжок були: а) кленове листя; б) стіни печер; в) дубові гілки.

Оголошення результатів навчальної діяльності учнів. Підсумок заходу.

3агальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №13

Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області.

Урок-вікторина

Подорож у середньовіччя

Іларіон Київський

«Слово про закон і благодать» - одна з перших пам'яток літератури Київської Русі.

Позакласний захід

підготувала вчитель

української мови та літератури

Пугач Тамара Вікторівна.

Мета: ознайомити учнів з твором проповідницько-учительної літератури — однією з перших пам’яток літератури Київської Русі «Слово про закон і благодать» Іларіона Київського — першого руського митрополита; подати короткі відомості про автора, розвивати культуру зв'язного мовлення; формувати кругозір, світогляд учнів; запалити вогник допитливості на уроці — вікторині; виховувати почуття поваги до книг, рідної мови, повагу до давньої культури, почуття поваги до історичного минулого.

Обладнання: книжкова виставка «Видатні пам'ятки давньоруської літератури». Українська література. Хрестоматія/Уклад. Е. Кучеренко. Б. Білик—Львів. Світ. 1997 рік. Вивчення давньої літератури в школі. / Уклад В. О. Соболь. Київ. 3одіак ЕКО 1995рік.

Хід уроку

І Організаційний момент

ІІ Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями.

1. Яке значення мали твори митців давньоруської епохи для розвитку української літератури ІХХ — ХХ ст?

2. Які особливості розвитку давньої української літератури?

Вікторина (Учнів класу поділено на три групи)

Що вам відомо про Біблію, як визначну пам'ятку світової літератури?

1. Що означає слово Біблія?

2. Коли вперше з'явилося Святе письмо на українській землі?

3. Коли і ким вперше було укладено повну Біблію церковнослов'янською мовою?

4. Кому належить перший переклад Біблії українською мовою?

5. Чому Біблію називають Книгою Книг?

б. Яке видання називаємо нашою Першокнигою? Що ви знаєте про неї?

7. Назвіть найдавніші Євангелія, що з'явились на Русі в ХІ-ХІІ ст.

8. Назвіть найдавніші Апостоли.

9. Коли і ким було надруковано повне зібрання Біблійних книг для українців?

Підсумки вікторини

ІІІ Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

ІV Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Доповіді учнів про митрополита Іларіона Київського—філософа, історика, письменника, зачинателя давньоруської філософської мислительної традиції. Ім'я Іларіона двічі згадується в"Повісті минулих літ". "Києво-Печерський патерик" доніс до нас відомості про те, що Іларіона постриг у ченці засновник монастиря Антоній. Оскільки Іларіон був "мужь благочестив, божественним писанием разумен й постник", Ярослав Мудрий робить його пресвітером у своїй заміській резиденції — Берестові. У 1051 році з волі Ярослава Мудрого собор єпископів настановляє Іларіона київським митрополитом — це був перший митрополит-русич, Іларіон був однодумцем великого князя, після смерті якого у 1055 році перший руський митрополит, очевидно, змушений був поступитись місцем греку Єфрему — ставленику Візантії. Та отець Іларіон точно нічого не помічав. Ніби звертав до прийдешніх поколінь своє величне "Слово о законі і благодаті". Воно й справді дійшло до них, пройняте гордістю за діяння великі на Руській землі"*. Французьким послам, що присутні на проповіді, не зовсім зрозумілий стиль проповідника — надто піднесений і пишний", а в проповіді Іларіона він не випадковий: славлячи землю рідну, її красу, велич та силу її людей, промовець разом з тим утверджує рівність між всіма народами на землі; відстоюючи інтереси Русі в її протистоянні ідеологічному впливові Візантії, Іларіон проголошує культурну, церковну, політичну повноправність своєї батьківщини у колі християнських країн.

На урочистій проповіді присутні іноземні гості, знатні люди, родина Ярослава Мудрого. Цю високу мить збережуть в серці Анна Ярославна, що стане королевою Франції, і Єлизавета — майбутня королева Данії, і Анастасія — майбутня королева Угорщини. Доньки Ярослава Мудрого, виховані в атмосфері загального підйому давньоруської культури, коли відкривалися все нові школи, переписувалися і перекладалися книжки з іноземних мов, звучало знамените Іларіонове "Слово", понесуть в чужі землі любов до науки і знань, до книги.

На думку М.Присєлкова, Іларіон прийняв схиму і переховувався під іменем Никона у Києво-Печерському монастирі, де його називали Никоном Великим.

2. Опрацювання твору «Слово про закон і благодать»

1) Слово вчителя: «Слово про закон і благодать» Один із тих великих творів, що формував духовний світ наших далеких співвітчизників, виховував естетичні смаки і вподобання, любов до красного письменства, формував почуття власної гідності.

2) Словникова робота.

3акон — Старий 3аповіт Біблії, зокрема перші його п'ять книг, так зване П’ятикнижжя Мойсеєве: книги Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзаконня, в яких викладено Іудаістичне віровчення, засноване на заповідях Бога Ягне.

Іларіон тлумачить закон «закон» як віру, що передувала християнству, була замкнута в одному народові і мала в собі риси поганства.

Благодать — основоположення поняття християнського віровчення, викладеного в Новому 3аповіті Біблїі. У«благодаті» вбачається особлива сила, послана від Бога, яка дає можливість подолати притаманну людям гріховність і досягти спасіння. Іларіон вважає «благодать» вищим стyпенем розвитку людства, основою віри, відкритої для всіх народів.

Хоругви і сирафими - назви двох із дев'яти чинів ангелів.

3) Учасники І команди визначають тему.

ІІ команди – ідею.

ІІІ команди –жанр.

Тема: піднесення християнської віри («благодать»), протиставлення її «закону», тобто «Старому Заповіту» - староєврейській релігії.

Ідея: уславлення князя Володимира, який переніс Християнство на Руську землю, Ярослава Мудрого, що побудував у Києві храм Софії; захист інтересів Київської Русі,її політичної, культурної, церковної рівноправності, засудження посягань Візантії на церковно-державну зверхність над Руссю.

Жанр: церковна промова.

Композиція. Три команди.

1 команда.

І частина – Іларіон у символічних біблійних образах зіставляє Старий і новий 3аповіти: Старий 3аповіт – це закон, за яким жили люди до приходу Христа, а Новий 3аповіт – благодать, під якою живе визволене Христове людство.

2 команда

ІІ частина – Іларіон прославляє хрестителя Русі – Володимира, ставлячи його в один ряд з апостолами, які навертали народи до християнства.

ІІІ частина. Молитва, у якій Іларіон звертається до Бога від імені батьківщини просить його утвердити мир на землі, послати мудрість зарядним боярам, добро – людям чесним.

4) Конкурс на краще запитання.

І команда. А«Слово про закон і благодать» - єдиний твір Іларіона?

Теж ні. Іларіону традиція приписує ще кілька творів: "Исповъданіе въры", невелике повчання священикам, "Посланіє к брату столпнику". Твори його, як і проповіді Туровського, адресовані були освіченим слухачам або читачам. Для слухачів непідготовлених призначались повчальні проповіді. До цієї групи ораторсько-учительної прози, простої за змістом і за літературним оформленням, належать проповіді Луки Жидяти (Жиряти), Георгія 3арубського, Григорія Філософа, засновника Києво-Печерського монастиря Феодосія Печорського. "Слово про закон і благодать" Іларіона — перший відомий нам твір урочистого красномовства давнини — за обсягом удвоє більший, ніж, приміром, усі п'ять проповідей Феодосія до ченців. Він, на думку дослідників, переріс жанрові рамки урочисто-панегіричної проповіді і сприймається як церковно-політичний трактат. "Слово про закон і благодать" написане було між 1037 і 1050 роками, у період воєнних сутичок Русі з Візантією, напружених стосунків між руською та візантійською церквами, коли Константинополь чинив упертий опір намаганню руської церкви канонізувати хрестителя Русі — князя Володимира — і тим самим заявити світові про рівноправність Русі у новій вірі.

ІІ команда. Коли ж саме було вперше проголошено «Слово про закон і благодать»?

Є різні думки про те, коли ж саме було вперше проголошено знамените "Слово про закон і благодать". І.Франко вважає, що вперше ця подія сталась близько 1040 року, коли Іларіон ще не був митрополитом. В.Микитась вважає, що проповідь Іларіона виголошена була з приводу завершення оборонних споруд у Києві, тобто у 1049 р. О.Мишанич висловлює гіпотезу про час написання і виголошення "Слова про закон і благодать" між 1037 і 1050 роками. Вважають, що першими слухачами твору Іларіона був Ярослав Мудрий та його сім'я. До сьогоднішнього дня "Слово про закон і благодать" дійшло більш ніж у 50 списках, що засвідчує неабияку його популярність і в час появи, і пізніше.

ІІІ команда. Чому цей твір став таємним знанням і потрібним?

Перш за все тому, що утверджував ідею рівності Русі, русичів з усіма іншими християнськими державами і народами, Іларіон доводив, що Русь, прийнявши християнство, не потребує нічиєї опіки: "Віра бо благодатна по всій землі поширилась. І до нашого народу руського дійшла". Продовжуючи благородну справу великих слов'янських просвітників Кирила та Мефодія, давньоруський оратор "виступав проти теорій вселенської імперії або вселенської церкви, що обґрунтовували претензії візантійського імператора чи римського папи на всесвітню зверхність. Цим теоріям він протиставляв концепцію рівноправності всіх християнських країн і народів"

5) Робота над художніми особливостями «Слово про закон і благодать».

3авдання учасникам команд—знайти в тексті.

І команда - порівняння

ІІ команда — уособлення

ІІІ команда — протиставлення, біблейські цитати.

V 3акріппення вивченого матеріалу.

1. Конкурс на кращого юного філолога.

На дошці вимоги до учасників конкурсу.

а) виразно прочитати і прокоментувати текст;

б) пояснити з якої частини твору взято уривок;

в) охарактеризувати художні особливості.

Учні отримують картки із уривками з тексту «Слово про закон і благодать»

Вікторина «3 глибини віків»

Запитання до вікторини.

1. У скількох списках дійшов до нас літописний звід "Повість минулих літ"? Назвіть найголовніші.

2. "Поучення" Володимира Мономаха збереглося в єдиному із цих списків. У якому саме? 3. Хто є автором скульптурного зображення літописця Нестора і де зберігається ця скульптура зараз?

4. Назвіть автора давньоукраїнської гравюри "Нестор-літописець".

5. Кому належать переклади "Повісті минулих літ" українською мовою

б. Назвіть складові частини "Літопису руського" у перекладі Л.Махновця.

7. Що означає слово "нестор" у перекладі з грецької мови?

8. Відколи земля наших предків почала називатися руською? 3найдіть цю дату в"Повісті минулих літ".

9. Коли і в якому літопису вперше зафіксована назва "Україна"?

10. Про кого Володимир Мономах говорить: "Удома сидячи, він зумів знати п'ять мов, — а за се почесть єсть од інших країв"?

11. Які твори Володимира Мономаха, крім "Поучених", ви знаєте?

12. У якому зі своїх творів і кого саме Мономах порівнює з горлицею?

13. Як називається твір ХІІІ ст., анонімний автор якого, оцінюючи діяльність Володимира Мономаха, говорить, що ним "половці дітей своїх лякали в колисці, а литва із болота на світ не виникала, а угри кріпили кам'яні городи залізними воротами, аби на них великий Володимир не наїхав. А німці раділи, далеко будучи за синім морем..."?

14. Назвіть художні твори (поетичні та прозові), в яких знайшли відображення мотиви та образи літописів ("Повісті временних літ". Київського, Галицько-Волинського), "Поучення" Мономаха.

15. Назвіть оповідання українського письменника, в якому відображено події Любенького з'їзду 1097 року та осліплення Василька Теребовльського.

Відповіді на запитання вікторини

1. Лаврентіївський, Іпатський, Хлєбниківський.

2. У Лаврентіївському списку під 1096 р.

3. М.Антокольський. 3берігається у Київському музеї російського мистецтва.

4. Л.Тарасович. Гравюра "Нестор-літописець". Патерик. (К., 1702).

5. В.Близнецю (Повість минулих літ. — К., 1982), Л.Махновцю (Літописруський. — К., 1989), В.Яременку (Повість минулих літ. — К., 1990).

6. Повість минулих літ, Київський літопис, Галицько-Волинський літопис; Твори Володимира Мономаха додаються окремо.

7. Слово "нестор" у перекладі з грецької означає найдосвідченіший. Його (це ім'я) носив син Нелея, цар Пілоса, найстарший учасник Троянської війни, а також наш літописець Нестор.

8. Від 852 року.

9. У Київському літопису під 1185 і 1189 роками.

10. Про свого батька Всеволода (1030-1093).

11. Грамотка до Олега Святославича; Молитва.

12. У 1096-1097 р. Володимир Мономах укладає "Грамотку" до чернігівського князя Олега Святославича (Гориславича). Приводом до написання твору стало вбивство в князівській міжусобиці сина Мономаха — Ізяслава. Мономах просить прислати, відпустивши з полону, свою невістку, щоб з нею разом оплакати її мужа: "Тож, Бога ради, пусти її до мене в борзі з першим послом. Нехай, з нею покінчивши сльози, дам я притулок (їй) У себе, і сяде вона, як та горлиця, на сухім дереві, горюючи, а я втішусь у Бозі. (Літопис руський. — С. 463). (Підкреслення наше, — В. С.).

13. "Слово про погибель Руської землі".

14. Історичні романи С.Скляренка "Святослав" і"Володимир", П.Загребельного "Диво", "Смерть у Києві", "Первоміст", "Евпраксія", Р.Іванченко "Гнів Перуна", "Золоті стремена", А.Хижняка "Данило Галицький", Василя Шевчука "Велесич" та ін. Оповідання Валерія Шевчука, Р.Іванченко, Л.Мосендза, М.Обачного, С.Плачинди, Наталени Королевої та ін. Поетичні твори І.Франка, Олександра Олеся, М.Вороного, П.Филиповича, Т.Майдадович, С.Сапеляка та ін.

15. Історичне оповідання Антона Лотоцького "Ніж між князями" у його книзі, адресованій дітям середнього шкільного віку "Княжа слава" (Львів, 1991).

VI Підведення підсумків

VII Оголошення результатів вікторини.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №13

Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області.

А. С. Малишко

Літературно-музична композиція

присвячена А. С. Малишку

Іlозакласний захід

підготувала вчителька

української мови та літератури

Пугач Тамара Вікторівна.

Мета: збагатити знання учнів про А. С. Малишка, розкрити зв'язок творчості поета з музикою і образотворчим мистецтвом; розвивати в учнів високі естетичні смаки, пробудити відчуття крaси й добра, прищеплювати любов до поетичного слова, музики.

Обладнання: портрет А. С. Малишка, портрети композиторів, художників, кольорові фотографії; записи музичних творів.

Епіграф

«Від пісні, від звичайної розмови, від гарячого

земного життя йде Малишкова поезія»

М. Рильський.

Хід заходу

І. Організаційний момент.

Бібліограф.

Дитячі і юнацькі роки майбутнього поета проходили серед музично обдарованих людей. Поет згадував, як дядько Микита викликав у нього, малого хлопця, інтерес до «сили пісенної», як старий лісник Оксен полонив грою на сопілці, і йому здавалось тоді, що музика «пливе в громах і кличе на бої». Теплим словом згадує Андрій Малишко і свого вчителя, який любив народні пісні. Глибоко полонила майбутнього поета краса народних пісень, почутих від матері. «Вечорами, сидячи біля прядки, вона співала тuxo й протяжно, і ці пісні врізалися мені в пам'ять на все життя. Знала вона їх багато і співала з великим почуттям».

3вуиить пісня «Рідна мати моя» композитора П. Майбороди на слова А. Малишка.

Музикознавець І

«Андрій Малишко, - говорить композитор П. Майборода, - неабиякий знавець і блискучий виконавець українських народних пісень. Він музикант у душі. Хто чув, як він співає тих пісень, той не міг не бути зачарованим його натхненням і глибоким проникненням їх суть. Андрій Малишко глибоко розуміє і любить класичну музику. У своїй поезії він звертається до образів Бетховена, Чайковського, творчо використовує їх у своїй поезії: Не зайвим буде додати, що поет часто сам складав мелодії до своїх віршів-пісень. Мало хто знає, що не лише слова, а і мелодії відомі пісні «Хусточка червона» налужать А. Малишкові. Поет написав також пісні «Як на дальнім небосхилі» та « Голубе, мій голубе», що в пізніший гармонізації автора цих рядків увійшли до репертуару широкого кола виконавців»

Андрій Малишко уподібнює свою поезію сурмі, що звучить величаво і мужньо:

Серце, мій сурмач

Моя струна, як треба — то подвійся,

Вдесятирись, як треба плакать — плач,

Пали, гнівись, лиш, а правди не посмійся!

Для Малишка народні пісні зберігались у багатстві кольорів і звуків рідної землі:

... Ходить рідна мелодіє, в юності знана мені,

Пахне хлібом, і медом, і сном, не забутим донині...

І дзвеніть, і бринить, і встеля мій життєвий поріг

Захисниця моя і світанків моїх оборона!..

Музикознавець ІІ

Часом поет відчуває такі ліричні хвилювання, таку красу, для втілення якої йому не вистачає потрібних слів не завжди вдається передати найбільш вразливе у незвичайних фарбах. Йог бентежить, що:

Не ляже все на полотні німому,

Усе вмістити я не маю чар.

(«3ерно і камінь, суша і вода»).

Поет настільки глибоко проникає в світ музичних вражень, що деякі його ліричні вірші сприймаються майже як музичні твори. 3гадаемо «Гаю ти мій, гаю», «Веснянки», «Колискові», «Ой, яка ж задзвенить гармонія», «Най» і багато творів під назвою «пісня». «Дума про козака Данила», «Жива легенда», «Сини» іменується автором героїчною симфонією.

Музикознавець ІІІ

Багато пісень написаних на слова поета («Київський вальс», Білі каштани», « Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі» та ін.), стали народними.

Звучить «Київський вальс».

На зразок українських народних дум написано «Думу про багатирів», «Бійці», «М.Коцюбинському», «В поході». Під час Великої Вітчизняної війни великим успіхом користувалися пісні Андрія Малишка на партизанську тематику: «Засвистали партизани», «Як збирались хлопці до загону», «Що за вітер із-за гори», «Ми не маєм поля і хати» та ін.

Літературознавець І

Кожного поета хвилює майбутнє, кожен бажає ввійти в нього. І поет Малишко, дбаючи про безсмертя своєї поезії, впевнений, що його вірші будуть піснями, мов живі літописи, що заміняють будь-які сухі календарі.

А що розкаже чорна фарба літер,

Пожовклий здавна вицвілий папір?

Тоді в піснях повіє свіжий вітер

Календарям сухим наперекір

Близький за змістом до цього твору вірш «Може пісня ляже в довгі стоси...» Якщо поезію забуто народом, вона стане німою печаттю, поет приведе свою «натруджену» пісню, яка розповість про те,

Як любили і вмирали в полі,

Ha мостах і в куряві дорік...

(«Може пісня ляже в довгі стоси»).

Серце поета відкрите не тільки голосові рідної мови. До нього долинають:

І крик знедолених в неволі, як пісня, став за праве діло,

І плач віків зроста в хорали, що наше серце породило.

( «Весняний пролог»).

Літературознавець ІІ

Минуле нашого народу асоціюється в А. Малишка з полум'яним життям великого Кобзаря:

Я іду в тих дорогах та й бачу: росте!

Он тополя - то пісня,

І волошка - то пісня,

1 вечірній вогник у школі, як пісня пісень,

І садочок вишневий - немов колискова.

(«Я люблю ті дороги...»).

Поет говорить про великий вплив творчості Т. Г. Шевченка, про безсмертність його слова, що гартує серця нових поколінь:

Композитор Ю. Мейтус

. . Пісня, що народ заколосила,

Вироста в симфонію звитяг...

(«День старий заглох...»).

3вучить пісня «Кобзареві» композитор Мейтус Ю.

на слова Малишка.

У вірші «Покоління» Малишко пише про виняткову роль двох велетнів світовій культури

Т. Шевченка і П. Бетховена в морально-естетичному вихованні нашої молоді:

І воно - на дорогах на трасових,

Де шумлять музикальні тополі,

Дослухається мислів Тарасових,

Виглядає Бетховена в полі!

(«Покоління» ).

Музикознавець І

А. Малишко глибоко вболівав за Батьківщину, коли вона палала в пожежах війни. Долю рідної України він уподібнює долі чайки з відомої народної пісні «Ой горе тій чайці, чайці - небозі». Він не уявляв жодного дня без пісні, яку так любить народ.

Про майбутнє А. Малишка говорить словами відомої української пісні «Закувала та сива зозуля...» :

І в пісні зозуля кувала

Про щастя майбутнє солдату...

( «Танкисти «зозулю» співали»).

В роки війни поет особливо відчув героїку минулого. Під його пером оживають кобзарі з могутнім рокотанням їх бандур.

Композитор А. Новиков

1 вже бреде сліпий кобзар

І Гонта кличе на пожар,

Кавказькі гори, в млу повиті,

Рясною кровію noлитi,

Чолом підводяться до хмар.

(«Прометей»)

Звучить пісня «Смерть війні» композитор Новиков А. на слова А. Малишка.

Музикознавець ІІ

У теплих і ліричних тонах говорить А. Малишко про рідну землю, коли знайомиться за кордоном з убогим життям простих людей. Дивлячись, як бідна індіанка під «бубонці» виконує танець, він згадує рідну Україну, дівчат, що танцюють у колі:

І за долами і горами вранці

Сто баянів гуляє, як грім,

І земля з ними ходить у танці,

У щедроті і братстві своїм

( «Танець»).

Звучить пісня «Танець» композитор Жуковський на слова А.С.Малишка.

Літературознавець ІІІ

Для А. Малишка рідна земля завжди красива. Він тонко відчуває її барви, в ній він бачить своє я, чує голоси, що злилися в одну симфонію боротьби й утвердження

прекрасного:

Цей світ весняний, ця різьба

Ранкових променів у листі,

І ярих дощиків сівба,

Й пташині тони голосисті,

Усе дзвенить в одній струні,

Усе з'єднається в мені,

Як дзвони вічності врочисті.

(«Цей світ весняний...»).

Улюбленими звуковими образами поета є різноголосий пташиний спів. Ми чуємо, як:

. . в житах перепелина

Розливалася музика.

(«Ярина»).

Відчуваємо, як у дзвінкому співі жайворонка віддзеркалюються незабутні світанки, небесна краса:

Грає жайворон срібний в небесній блакиті,

Між землею та небом снує невидимо

І зелені, і сині, й багрянцеві ниті

І тріпоче з вітрами, як світ, молодими.

(«Цe було на світанку» ).

Літературознавець IV

Музика в А. Малишка звучить у будь-який темі. В поезії про дружбу та кохання вона радісна, елегійна, скорботна. У віршах про працю музикою передається її ритм, наснага від неї.

3 допомогою музичних вражень А. Малишко вміє донести красу звичайних явищ і предметів —«Отак воно і у пісні зацвіло» - Ця провідна фраза розкривається в самому тексті твору і є класичним зразком того, який глибокий зміст вкладається у звичайнісіньких образ, як, з другого боку, поезія стає музикою:

І я його, мов долю, простелив,

Мов юності далекої відлунок,

Той найдорожчий матері дарунок,

На молодий, грядущих днів, налив.

(«Щось, брате, ти про рушничок завів»).

Музикознавець ІІІ

Композитор П. Майборода

Покладена на музику П. Майбородою, «Пісня про рушник» набула широкої популярності. У ній кожне слово, кожний образ, як музика промовляє про сплав прекрасних почуттів, про святу синівську любов пригадаймо, як тепло і ніжно звучать слова «Рідна мати моя», оте зворушливе піано, що ним починається і закінчується кожна строфа, або фермата, яка співається на широкому диханні і відтіняє мелодійне багатство вірша. Поет глибоко відчуває щирість синівського почуття і передав його в музиці словами.

Звучить «Пісня про рушник» у виконанні учнів фольклорного гуртка.

Тільки в першому рядку цієї строфи йдеться про дію, а всі інші слова - комплекс емоцій поета. А це вже сфера музики. І не дивно, що вся строфа звучить з особливою схвильованістю. Музичність вірша «Пісня про рушник» визначається також його лексикою, характерної для усної пісенної творчості, як наприклад, «рідна мати моя», «в дорогу далеку», «зелені луги», «солов'їні гаї», «в тихім шелесті трав» ті ін. Повільний мелодійний ритм твору, вдале поєднання голосних і приголосних звуків — усе це робить слова музичними, a вipш співучим, викликає хвилюючі почуття і думки.

Літературознавець V

Вся поезія Малишка звучить: «де дзвенить, як нива чиста», «золоті воркують сосни», «мідний стовбур задзвенів у клені», «ріки грають, як густа струна», «вітер, як сопілка», «сурми... гримнули трубно», «вечір мелодію вів невисоку», «вода виплескує пісні», «у розмові дзвінкої просині» і багато інших.

3навець живопису І

У поезії А. Малишка зустрічаємо твори, де майстерно поєднуються живописні враження з музичними, наприклад, у вірші «Євгенії Долинюк»:

Намалював би її в роботі

Гарячим пензлем Буонаротті,

Як чистий промінь уранці-рано,

Як в Леонтовича йде піано...


Композитор М. Леонтович

Відомо, що кожна пісня М. Леонтовича багата на зображальні засоби і має своєрідне піано. Музику Леонтовича можна назвати акварельною. У піснях, наприклад, «Дударник», «Щедрик», «Піють півні» піано настільки стале в силі і звукових барвах, що досить на якусь долю відхилитись від традиційно встановленого його звучання, як порушується загальний мелодичний зміст пісні.

Палітра А. Малишка багата на фарби і звуки: «квітне вечір синім цвітом», «спіє ранок, як налите просо», «дівчина... вишня наливна», «малинове надвечір'я», «багрець лісів, душі моїй відрада» і т. д. Письменник не тільки використовує технологію образотворчого мистецтва, а і користується його прийомами:

Жовта охра врожаю

акварельна, як ніжність, по cxuлаx,

Тихе марево дня павутиння снує,

Чорногузі немов вертольоти,

білу хмару колишуть на крилах,

1 кладуть її в серце моє.

(«Жовта охра врожаю» ).

Знавець живопису ІІ

У пейзажах А. Малишка відчуваємо, як поет, перебуваючи серед природи, вдивляється в її кольори, захоплюється її ритмами, помічає пробудження життя в деревці, квітці, хмаринці, зернині, милується безмежжям полів, озер, ранками, вечорами і т. п. Цікавим є вірш «Пейзаж» («Вечорами видніє... »). Міняючи тони, ясніють аквамарини, з’являються від асфальтів невидані етюди. І таке буяння кольорів, така насолода від вечора, коли воскресає рум’яне дитинство, ніби добрішають люди, пахне печеним хлібом та ін., - викликає у поета бажання дарувати людям життя повної сили і краси:

Так і ти nроводжай

Те що холодом взятись хотіло.

І випростуй у плечах,

Як дуб, що випросmyє тіло...

(«Пейзаж»).

ІІ. Підсумок заходу.

Наново літери створили

Усний журнал до Дня рідної мови

Мета: поглибити знання учнів про рідну мову, зробивши екскурс в її історію;

сприяти патріотичному вихованню, зокрема формуванню в свідомості учнів поняття мовної особистості, відчуття необхідності дбати про культуру мови і мовлення; розвивати науковий і культурний інтерес учнів як до історії української мови, так і до проблем її сучасного розвитку.